Давно-давно, вже майже років 8 тому, коли я вперше почав дивитись японську анімацію майже все, що я дивився здавалося таким новим, незвичним і захоплюючим, оскільки це був геть інший світ, інший гумор, інші цінності, інша філософія, інший погляд на все. А я дуже люблю нове і незвичне. З часом, коли я переглянутих речей ставало все більше і більше, ця магія новизни почала поступово втрачатись і задовольнити мої зростаючі потреби було все складніше. Але в той же час все, що було проглянуто на самому початку залишило помітний слід, приємні спогади і було такою великою священною коровою, яку я зазвичай боявся чіпати (в сенсі передивлятись щось), аби не розвіяти магію приємних спогадів. Якби мене попросили назвати два улюблених, то це були б "Вовчий дощ" (Wolf's Rain) та "Альянс Сірокрилих" (Haibane Renmei). Два, тому що вибрати одне з цих двох мені складно - вони дуже різні і порівняти їх важкувато. Але "Дощ" я міг дивитись скільки завгодно разів, навіть просто передивлятись окремі епізоди [...]
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар