Skyrim, скрипки та дівчата

Останнім часом помітив, що дуже багатьом людям сподобався саундтрек до Skyrim і його переспіви стали з'являтись як гриби після дощу. Вперше я його почув у виконанні Оркестру "Кантабіле" ще не знаючи що таке той Skyrim тут в Києві наприкінці минулого року. Було класно, єдине, що місцями, де за чоловічий хор віддувались дві дівчинки, все звучало трохи дивно. Але не "Кантабіле" єдиним... Час від часу у стрічках на Фейсбуці та Гуглі також стали пробігати лінки на youtube-відео інших фанатів. Найбільше мені сподобались Тейлор (ViolinTay@YouTube) та Ліндсі Стірлінг (lindseystomp@YouTube). Причому настільки, що я навіть потім залюбки слухав і переслуховував саундтреки до інших фільмів/ігор/анімації у їх виконанні. Вони просто чарівні... І враховуючи, що скрипка самий милозвучний для мого вуха інструмент, здається до рудого волосся й зелених очей додався ще один фетиш :D А під катом купа улюбленого відео вищезгаданих скрипальок.

Прості правила гарного тексту

Сьогодні піддивився у Фалкона прикольну штуку про те, як писати гарні тексти. Ну правда ж, ідея-то проста як двері. Впевнений, що ви, як і я сам, дуже рідко дочитуєте до кінця ці рулони текстів на всяких сайтах типу інтернет-магазинів. Тоді якого дідька самому займатись написанням таких? ;) А сам по собі підхід до реклами тренінгу просто чудовий: викласти першу частину, яка досить крута, цікава, і, найголовніше, - корисна. Якби такий курс проводився в Києві і реклама проводилася б таким само чином, я б вже шукав куди ввести номер кредитки, щоб прослухати його далі :)

Haibane Renmei. Rewatch value: over 9000

Давно-давно, вже майже років 8 тому, коли я вперше почав дивитись японську анімацію майже все, що я дивився здавалося таким новим, незвичним і захоплюючим, оскільки це був геть інший світ, інший гумор, інші цінності, інша філософія, інший погляд на все. А я дуже люблю нове і незвичне. З часом, коли я переглянутих речей ставало все більше і більше, ця магія новизни почала поступово втрачатись і задовольнити мої зростаючі потреби було все складніше. Але в той же час все, що було проглянуто на самому початку залишило помітний слід, приємні спогади і було такою великою священною коровою, яку я зазвичай боявся чіпати (в сенсі передивлятись щось), аби не розвіяти магію приємних спогадів. Якби мене попросили назвати два улюблених, то це були б "Вовчий дощ" (Wolf's Rain) та "Альянс Сірокрилих" (Haibane Renmei). Два, тому що вибрати одне з цих двох мені складно - вони дуже різні і порівняти їх важкувато. Але "Дощ" я міг дивитись скільки завгодно разів, навіть просто передивлятись окремі епізоди [...]