Веловихідні. Продовження...

Зализавши трохи поранення та перепочивши після суботньої веловилазки ввечері тієї-таки суботи ми з Джоллі та Фером поїхали за квитками до Криму де в середині липня у нас заплановано тижневий туристичний похід Бахчисарай - Ялта. Квитки були успішно взяті, а під час посиденьок після покупки ми вирішили в понеділок вибратися знову на великах. Мда... Суботні покатушки були лише тінню того, що мені довелося витримати в понеділок. Знову переїзд через дурний південний міст, зустріч з Джоллі на Видубичах, та з Сашком ! в парку неподалік, обід бутербродами в безлюдному мальовничому місці на Трухановому, парк Дружби Народів, Десна, Троєщина і моторошна дорога додому (величезна дяка Сашку, що довів мене майже до метро Позняки - я з Троєщини і до того місця майже невідступно висів у нього на колесі :) бо їхати по тих дорогах - це звіздєц). Загалом намотав за показами велокомпа 59,8 км. Передні гальма підтягнули - тепер велик принаймні веде себе прогнозовано :) Найкращі враження від вчорашніх покатушок - це від місцини на північ від парку Дружби Народів - там про�! �то велосипе [...]< /a>

Невдалий, але гарний велопохід

Щойно повернувся з невдалого велопоходу. Невдалого, бо планували ми при гарному збігові обставин покататись два дні, виїхавши з ночівлею в Пархомівку володарського району київської області. Чи точніше ми збирались з Вітьком, моїм другом і колишнім однокласником, спочатку з'їздити в Пирогово, бо за 6.5 років, які ми вже пробули в ! Києві ми там жодного разу ще не були, а потім вдень поїхати електричкою до Білої Церкви, де і мала бути відправна точка власне походу. Насправді нас мало бути принаймні троє, але, всі інші знайомі, кому пропонували поїздку з тих чи інших причин не змогли. Як неважко здогадатись, частину планів, які були пов'язані з виїздом за Київ було анульовано. Роз'їхатись по домах було вирішено із-за мого браку практики і хвізичних кондицій - мну, на жаль, ще не готовий до довгих вилазок. Але про все потроху... Примітка: люди, які багато часу проводять у ве�! �осипедному [...]< /a>

Цікава статистика

Кинутий сьогодні в корпоративну конфу лінк на цю картинку мене сьогодні дуже потішив. Цікаво, правда, як рахувались числа.

Мрії (xkcd)

Колись давно я згадував один гарний малюнок з відомого гікам вебкоміксу xkcd і навіть думав його перекласти, але все ліньки було. А сьогодні вирішив таки зробити переклад, адже він ідеально підходив у якості ілюстрації моєї позиції в одному обговоренні стосовно блогів. За допомогу в перекладі величезна подяка Мінус-одному - його варіант мені сподобався більше, аніж власний. Ну а сам комікс під катом. Обережно, м�! �тюки, але з пісні слів не викинеш, от.

Білц аніме-рев'ю. Частина 1

Щойно подивився на блогу з аніме і зрозумів, що востаннє я сюди щось змістовне писав вже рівно рік тому... Щоправда, наприкінці минулого року я збирався написати один великий огляд з усім потроху, але так як рік виявився вельми багатим на переглянуті анімаційні стрічки, справа затягнулася і за браком часу я описав лише в кращому випадку третину того, що проглянув. Крім того, оскільки з часу перегляду пройшло досить багато часу, то може десь щось випадково прибрехав... Але так чи інакше сьогодні мну вирішив викласти хоча б ту частину, яка вж! е написана. Отож, прошу... До речі, так як це планувалось як підсумок року 2008-го (тільки не того, що було випущене, а того, що я дивився в тому році ;) ), то зроблю пару зауважень. Мій особистий номер один в 2008-му - це звісно "Ookami to Koushinryou" (Spice and Wolf), але йому я вже присвятив свого часу навіть не один допис, тому цього разу промовчу. Аналогічна ситуація з Madlax: я оди теж писав принаймні двічі. � [...]

Friendfeed vs Twitter

[caption id="" align="alignleft" width="230" caption="'Feeding my friend' © Lisa Brewster"][/caption]

На написання цього посту мене надихнула стаття Майкла Аррінгтона на TechCrunch: "FriendFeed Is In Danger Of Becoming The Coolest App No One Uses" ("Френдфіду загрожує участь стати найкращим сервісом, який ніхто не використовує"). Але перед тим хочу зробити невеликий ліричний відступ на тему тип�! �в блоггінгу. Не-гікам можна не читати.

Власне кажучи, зараз фактично існує три типи блогів: традиційні (тобто ті, в які пишуться порівняно великі змістовні статті), тамблоги (tumblelog, тобто блоги зі значною кількістю медіаданих: фотографій, картинок, аудіо, відео, тощо; основною метою ведення таких є бажання зберегти собі на згадку чи поділитись з іншими ті самі медіадані) і нарешті мікроблоги (сервіс, на якому люди "відповідають на одне єдине питання: "що ти зараз робиш?" (c) Twitter). Для кожного з цих типів блоггінгу є свої спеціалізовані платформи. Нап [...]
!

Los Colorados

Сьогодні десь так по обіді Твітер (точніше зафоловлена мною його частина :) ) розгудівся відносно тернопільского гурту "Los Colorados". Я довго опирався бажанню поцікавитись що воно таке, але коли кількість коментарів перейшла певну межу, моя допитливість перемогла і я погуглив по назві. Те, що я знайшов виявилося вельми цікавим і, що найголовніше, дуже веселим панк-роком. Вони самі, правда, називають себе роком алкогольним і �! �ось в тому таки є та не в тім суть. Настрій прослуховування піднімає неймовірно. Так що ділюся своїм гарним настроєм, а точніше однією з його причин, і з вами: ось тут викладнеі їх пісні. В доробку хлопців є як жартівливі кавери на відомі гурти, як наприклад, "Рілля в ілюмінаторі" чи "Корова здохла з телям", так і власні кумедні пісеньки типу "Помідори" (їх першого хіта) чи "Тьотя Люба", яка заставила мене згадати славны студентські роки, коли доводилось посеред ночі дертися балконами у гуртожиток :cool: Приємного [...]

Про картини

[caption id="attachment_849" align="alignright" width="224" caption="'Коли щастя приходить в сутінки'
© Каламєєць Надія."][/caption]

По дорозі на роботу сьогодні вирішив таки відвідати міні-виставку фотокопій картин Надюхи, однієї з моїх так би мовити сестер по зброї (шінаю). Впродовж тижня все не було часу, а сьогодні останній день експозиції і тому хоч ! здоровий глузд казав взяти лікарняний і відлежатись, трудоголізм та обіцянка відвідати виставку перемогли і мну шмаркаючи зібрав речі та почесав до метро.

Виставка, на щастя, була мені якраз по дорозі: вона проходить на 15-му поверху (ліфт не шукав - піднімався пішки, це звіздєц) педагогічного університету ім. Драгоманова (вул. Тургенівська 8/14). В самій експозиції близько 15 картин, деякі з них я вже бачив в електронному вигляді (зареєстровані на ВКонтакті по ідеї можуть подивитись їх тут), але це геть не те, нем [...]